Чи потрібна освіта за копійки У профільному міністерстві зауважили, що цей етап подорожчання – не фінальний, і з наступного навчального року тарифи в українських вишах знову підуть угору. “Працівникам університетів з 1 січня 2026 року підвищили заробітну плату на 30 відсотків, а з 1 вересня підвищать ще на 20 відсотків. Відповідно, ми не маємо демпінгувати – ми маємо забезпечувати адекватну ціну за вищу освіту у наших закладах вищої освіти”, – пояснив заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко на брифінгу щодо вступної кампанії. Керівник директорату вищої освіти та освіти дорослих МОН Олег Шаров акцентував увагу на тому, що за бюджетні гроші не можна надавати низькосортний дешевий продукт. “За вищу освіту потрібно платити дорого: за бюджетників платить держава, а за контрактників – батьки, родина”, – зазначив посадовець. Водночас Шаров зауважив, що вища освіта в Україні набагато дешевша, ніж у багатьох країнах Європи. А штучно занижені розцінки для тих, хто навчається на платній основі, загрожують масовим виїздом професорсько-викладацького складу за межі країни, оскільки інституції та академії втратять можливість пропонувати їм гідну й конкурентну оплату праці. Що спричиняє підвищення тарифів Професор Національного університету “Запорізька політехніка”, доктор фізико-математичних наук та представник Національної команди експертів з реформування вищої освіти Володимир Бахрушин стверджує, що головним рушієм зростання собівартості навчання є тотальне подорожчання абсолютно всіх елементів, з яких складається освітній процес. “Собівартість навчання зростає через підвищення витрат на оплату праці, енергоносії, утримання приміщень. Університети не можуть ігнорувати ці процеси, інакше це призведе до того, що ми втратимо всіх викладачів, і деградації якості освіти”,- пояснив він у коментарі DW. Науковець констатує, що державне фінансування не покриває навіть реальних потреб для навчання студентів держзамовлення. Через це керівництво закладів змушене перекривати наявні касові розриви грошима, що надходять від контрактників. “Фактично університети опинилися в ситуації, коли вони змушені балансувати між доступністю освіти і власним виживанням. Якщо не підвищувати плату, вони не зможуть забезпечити належний рівень підготовки. Поки якість освіти попри все тримається на рівні”, – пояснює експерт. В адміністрації Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського також підтвердили, що в наступному навчальному році планують підняти плату контрактникам на рівень інфляції, бо інакше просто не вижити. Негативні наслідки демографічної кризи За словами Бахрушина, додатковим серйозним фактором, який спонукає виші піднімати планку цін, є демографічний спад у країни. Чисельність громадян стабільно зменшується, що автоматично веде до зменшення абітурієнтів. Як наслідок, бюджети університетів недоотримують значні суми, поглиблюючи фінансову кризу в освітньому секторі. Окрім того, схема розподілу коштів – відірвана від реальних фінансових витрат на випуск спеціалістів різного профілю.
На його думку, має бути більш гнучка система фінансування, яка враховує специфіку спеціальностей. Наприклад, технічні або природничі напрями значно дорожчі, ніж гуманітарні, адже для підготовки фахівців багатьох технічних спеціальностей потрібні спеціальні лабораторії та обладнання для практичних занять. Однак державна модель фінансування вищої освіти це не враховує.
На тлі цих подій подорожчання освітніх послуг стає невідворотним кроком, проте це б’є по кишені вступників, особливо з сімей з невисоким доходом. Зважаючи на це, Бахрушин наголошує на гострій потребі впровадження та масштабування програм цільових грантів, стипендіальних виплат та інших видів допомоги від держави. “Без додаткових механізмів підтримки ми можемо отримати ситуацію, коли вища освіта стане менш доступною, а це вже стратегічна проблема для країни”, – підсумував він. Рятівні гранти В Україні вже не перший рік функціонує інструмент державних грантів для молоді, яка не пройшла на безкоштовні місця і змушена вчитися на платній основі. Отримавши за результатами двох дисциплін Національного мультипредметного тесту (НМТ) по понад 150 чи 170 балів, абітурієнти отримують право на фінансове субсидіювання від держави, яке спроможне компенсувати певну частку чи навіть 100% вартості їхнього навчання. “Україна має одну з найбільших кількостей людей з вищою освітою в Європі, але водночас у нас незаповнені спеціальності, які критично потрібні для відновлення країни. Йдеться, зокрема, про технічні та робітничі професії: енергетиків, фахівців з енергоефективності, інженерів. Саме на ці напрями держава намагається переорієнтувати абітурієнтів через фінансові стимули, зокрема гранти”, – пояснила народний депутат, секретар парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа. На її думку, такий підхід – гарний стимул для молоді та водночас ефективний інструмент для уряду, що дозволяє підтримати саме ті напрямки, в яких є гострий дефіцит кадрів на ринку праці України.
Сума фінансової допомоги вираховується індивідуально на основі балів вступника та обраного ним фаху, при цьому максимальне сприяння передбачене саме для інженерно-технічного сектору. Ця ініціатива вже демонструє перші зрушення: фіксується плавне підвищення зацікавленості молоді до технологічних та інженерних напрямів. Де студентам платять гроші Можливість безкоштовного здобуття вищої освіти та гарантованого працевлаштування дає вступ до вищих військових навчальних закладів та військових коледжів сержантського складу (ВВНЗ та ВКСС).
До кандидатів, які розглядаються для вступу, належать також випускники, які склали НМТ менше ніж 100 балів за один предмет. Такі вступники можуть проходити додаткові вступні випробування безпосередньо у закладах освіти.
Переваги навчання у військових закладах такі:
– безкоштовне здобуття вищої освіти;
– повне державне забезпечення;
– щомісячне грошове забезпечення курсантів:1-2 курс – орієнтовно до 10 тис. грн;3-4 курс – до 20 тис. грн;
– гарантоване працевлаштування після завершення навчання.
Окремі умови вступу (поза конкурсом) передбачені для:
– дітей з багатодітних сімей;
– дітей, в яких один із батьків є загиблим (померлим) військовослужбовцем.
Галина Гірак
